ВО "Свобода"

Ціни біжать, як розгнуздані коні... Чому щезли дешеві продукти харчування?

Українці переживають ціновий шок. Ціни на продукти харчування змінюються мало не щодня. За домашній сир недавно господині просили 12 гривень, а нині сир "на канапки" віддають за 18 гривень. Яблука зрівнялися у ціні з  апельсинами - за них просять 5-7 гривень. Цьогоріч соняшникова олія подорожчала на 50%, борошно - на 28%, фрукти - на 27%, масло - на 21 %, овочі і картопля - на 23 %, яйця - на 30 %, молоко - на 16%, хліб і хлібопродукти - на 11%. І це ще не кінець. Птахівники обіцяють до кінця року підвищити ціни на яйця, хлібопекарні - знову на хліб.  За даними Держкомстату, українці уже понад 50% своїх доходів витрачають на продукти харчування. Про причини такого зростання цін ми запитали  у фахівців.

Ярослав Качмарик, доцент кафедри економіки підприємства Львівської комерційної академії:

Закони України, зокрема статті 46,48 Конституції, кажуть, що кожен українець має бути забезпечений прожитковим мінімумом - найнеобхіднішим.  Перед виборами провладні партії обіцяли більше. "Будемо платити таку-то зарплату, соціальну допомогу!!!" - називали  цифри, як у грі "хто більше". Але  "обіцяльники" не давали відповіді на головне запитання - звідки взяти гроші.

Щоб платити високу зарплату, треба мати матеріальну та фінансову базу. В Україні ж валовий продукт (те, з чого виплачують заробітну плату) зростає орієнтовно у чотири рази повільніше, аніж сама зарплата. А нам замилюють очі, ніби він стрімко зростає . Виглядає так: платити обіцяємо, а з чого  - не маємо поняття. Така економічна безграмотність не могла тривати вічно, мусила бути остання крапля. Це і сталося нині - ціни полетіли вгору. На очах знецінюються зарплати, пенсії, соціальні виплати. Комусь нинішні проблеми в соціальній сфері вигідні - вони дають можливість робити піар на вирішенні болючих для людей проблем.

Якщо зростають ціни, отже попит більший за пропозицію. Нині купівельна спроможність населення зросла в основному за рахунок соціальних виплат. Ріст заробітних та соціальних виплат - це, звичайно, добре. Але, щоб вони не знецінювалися,  влада має зробити так, щоб зростало виробництво,  тобто пропозиція. А владі не до виробництва, вона зайнята проблемами економічного популізму. Погляньмо на агропромисловий комплекс. Чи хоча б одна аграрна програма виконана? Ось приклад безвідповідальності. У Стратегії розвитку Львівщини сільському господарству присвячено всього пів абзацу. Сільське виробництво в Україні не розвивається. У нас близько 60 відсотків сільськогосподарської продукції формують господарства з посівною площею менше 1 гектара. Це натуральне господарство: виробив - з'їв. Навіть якщо є продукція, то проблема її реалізувати.

Нинішнє зростання цін має низку інших економічних факторів, про які не раз говорив лідер "Свободи" Олег Тягнибок. Наприклад, в Україні немає середнього класу. А середній клас - це той клас, який може забезпечувати себе щонайменше продуктами харчування і всім тим, що є у споживчому кошику, - промисловими товарами, послугами.

Середній клас невигідний владі, тому що це думаючий клас, який не буде голосувати за порожні обіцянки і прагне економічного добробуту. А в Україні відбувся поділ на багатих і бідних. За офіційними даними середній клас складає близько 20 відсотків. Але, на мій погляд, і того немає. У нас близько 60 відсотків населення, перед яким не виконується закони України про прожитковий мінімум. Ці люди не можуть себе забезпечити найнеобхіднішим. Така ситуація позначиться на здоров'ї нації, спровокує у майбутньому низку інших соціальних проблем. ... Я не впевнений, що ситуація в Україні має економічні підстави для покращення. У нас немає економічно грамотних програм виходу з кризи. Це по-перше. А по-друге, у нас немає засобів гарантії стабільності, які використовує цілий світ. Наприклад, достатнього Державного резерву продовольства.  А  те, що в Україні цінова проблема з олією взагалі нонсенс. Ми 30 тисяч тонн олії щомісяця споживаємо, а 180 тисяч тонн виробляємо - у 6 разів більше. Невже не можна зобов'язати виробника не вивозити одну шосту виробництва, а залишати для місцевого споживання? Держава зобов'язана використовувати адміністративні методи регулювання ринку. У деяких країнах світу існує дворічний стратегічний запас продовольства.

Хотілося б побачити бюджет на наступний рік. Що в ньому буде передбачено для розвитку сільського господарства. Які будуть інвестиції, чи вони будуть споживчі, чи ми їх знов проїмо. На мій погляд, багато речей робиться штучно. Банкрутство сільського  господарства - політичне замовлення. Селянин не зможе обробляти землю і її у нього за безцінь заберуть.

Андрій Хомицький, депутат міської ради від ВО "Свобода", член комісії економічної політики:

Зважаючи на популістську передвиборчу кампанію, такого підвищення цін слід було очікувати. Причина цього  - непрофесійна і нефахова робота уряду Януковича.  Ось лише один приклад. Через території пріоритетного розвитку завозять контрабандне м'ясо.  Така ситуація вигідна чиновникам з Кабміну, вони мають з того зиск. Натомість, національний виробник потрапляєв умови недобросовісної конкуренції. Його не захищають, а доводять до злободенного стану. І селянинові уже невигідно   виробляти це м'ясо...

Скільки в різних країнах люди витрачають на їжу (відсоток від доходу)

Україна - 50%;  Болгарія - 24%; Канада - 20%; Польща - 18%; Франція - 15,1%; Великобританія - 15%; Угорщина - 15%; Греція - 15%; Чехія - 15%; Іспанія - 14%; Австрія - 9%

2 грудня 2007 року