ВО "Свобода"

Зашморг інфляції. Ковбаса - на вагу золота. Морква - на вагу срібла

У першому кварталі 2008 року в Україні зафіксовано найвищий серед країн колишнього Союзу рівень інфляції. Ціни на споживчому ринку у нас виросли на 9,7%. На "почесному" другому місці Азербайджан - інфляція 8%, на третьому Киргизстан - 6,1%.

Зашморг стрімкої інфляції українці відчувають щодня - коли залишають у продуктових магазинах усю пенсію та зарплату. На Київських ринках ціна м'яса піднялася до 100 гривень. Одна морквина коштує 8-9 гривень, а одна капустина - 20-25. Що відбувається в українській економіці і якого інфляційного прогнозу слід чекати далі

12 травня 2008 року

"І просила, і переконувала, і навіть плакали зрідка..." - таємниці минулого розкривають наші матері

У другу неділю травня, коли розквітає природа, відзначаємо День Матері, який в Україні започатковано 1929 року з ініціативи Союзу українок. З нагоди свята ми поспілкувалися з матерями лідерів ВО "Свобода" і вивідали маленькі таємниці їхнього дитинства.

Богдана Тягнибок - мама Олега Тягнибока.

... Мій тато, Олегів дідусь, був українським священиком. У заборонені радянські часи ми приходили до нього на службу Божу, - тато правив її удома за засуненими шторами. Тож і принципи виховання в моїй сім'ї були християнські. Найперша річ - повага до старших. Олег, навіть якщо й не послухав, - не заперечував. Не нервував мене.

12 травня 2008 року

Про ''демократичну'' гусінь або чому ''Свобода'' бореться за Київ

То не весняні пташки щебечуть над Києвом... То знову заливаються солодкоголосі обіцяльники.

То не громи гримлять травневі... То відлунюють ультиматуми та звинуваченння між опонентами.

Та не варто перейматися! То не остання найрішучіша битва за Київ.

То всього лише чергові позачергові вибори.

Не перші і не останні "демократичні".

Ще "демократичніші", ніж попередні.

Принаймні, за кількістю "демократів" на гектар столичної землі.

22 квітня 2008 року

Ультраправі в Європі - дві історії злету й падіння

Сьогодні пересічний українець майже нічого не знає про реальне політичне життя Європи окрім набридлої жуйки про так звану європейську інтеграцію, яку ось уже майже 10 років пережовують вітчизняні медіа. Про діяльність правих патріотичних сил в Європі годі й говорити - до України не доходить майже жодної конкретної інформації чи правдивої звістки, не перекрученої ліберальними ЗМІ, що цілком і повністю йдуть услід за своїми власниками та західними кураторами. Принцип дії зрозумілий: керуватися не розсудливістю та здоровим глуздом, а постійно діяти від зворотнього: на кожне "так" казати "ні", на "чорне" казати "біле", і - навпаки.

18 квітня 2008 року

Україна - НАТО. Потяг без розкладу

Напруги навколо питання про можливе членство України в НАТО триває. А почалася вона із заяви іноземного політика, а не українського державного діяча. Про бажання України приєднатись до так званого плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) українцям повідомив американський сенатор Ричард Лугар. Автор законопроектів в Сенаті США про фінансову підтримку Грузії і України в НАТО ненавмисно випередив українську владу, яка чомусь не поспішала повідомити народу цю радісну звістку. Може причина цього - любов нашого ґаранта до помпезних презентацій, які він хотів підготувати якомога ретельніше. Натомість, "пишну" презентацію організувала "опозиція в законі" - урочистим блокуванням трибуни ВР та надувними кульками.

14 квітня 2008 року

Доленосна сила націоналізму

Останнім часом стало модним пророкувати політичну смерть націоналізму. "Похорони" робили не один раз, але кожного разу вони виявлялися передчасними. Досвід інших країн, й України зокрема, показує, що в критичні моменти суспільство завжди шукає вихід в націоналізмі. І це не випадково, адже націоналізм примушує напружувати волю й інтелект нації, прищеплює імунітет від внутрішніх і зовнішніх загроз. Головне - віднайти суголосні часові форми його реалізації. І хто першим збагне логіку й ритм часу, той "осідлає коня". І навпаки, будь-яке тупцювання на місці - прирікає усіх, навіть "канонічних" націоналістів.

28 березня 2008 року

Монументальне зло

Недарма кажуть, що найгірше зло - це непокаране зло. Відтоді, як толерантна українська влада дозволила проведення гуманітарно-сепаратистського з'їзду в Сіверськодонецьку, події розгортаються, неначе від "ефекту доміно". На Закарпатті активізувалися витягнуті зі столітнього нафталіну карикатурні москвофільські "русини" (хто не знає - вся ця вакханалія навколо неіснуючих "русинів" має своїм джерелом оперативні розробки царської охранки та пізньорадянського КДБ). Потім стає відомо, що 15 березня на Верецькому перевалі (межа Львівської та Закарпатської областей) планується відкриття більш ніж сумнівного угорського монументу, патронованого як місцевою владою, так і найвищими керівниками держави.

16 березня 2008 року

Карпатський пролог України

"Увесь день 15 березня сильно сніжить. Вулицями Хуста відступає Чеська Армія. З Будапешта надходить категоричний ультиматум, щоб до 8 вечора передати край під мадярську владу. З Берліну немає ніякої відповіді на вчорашню телеграму Уряду. В такій атмосфері сходяться посли на перше засідання сейму Карпатської України".

У цих трьох реченнях із спогадів Івана Рогача про переддень проголошення державності Карпатської України відзеркалено увесь драматизм одного із найяскравіших періодів історії Визвольних Змагань українського народу.

13 березня 2008 року

Битва за перевал

Кожен, хто сьогодні  вирішив здолати Верецький перевал, що на межі  Закарпатської та Львівської областей може спостерігати якими ударними темпами там завершується споруджується пам'ятника приуроченого 1100-річчю приходу угорців у Карпатську низовину і 1000-літтю входження Закарпаття до Угорського королівства. Для декого може видатися, що інформація про спорудження монументу, антиукраїнський характер якого не викликає сумніву, з'явилася наче грім із ясного неба. Насправді це не так. Історія цього питання  має багато років. Прикро лише, що тільки сьогодні вона стає відомою широким колам громадськості, зокрема тоді, коли "процес пішов" явно не в руслі національних інтересів України.

9 березня 2008 року

На Закарпатті "росте" символ чужої влади

Помпезний монумент, який зводять надшвидкими темпами, руйнує історичну свідомість українців, які потроху стають "просто європейцями", втрачаючи найцінніше - власний етнокод.

Останніми тижнями на Верецькому перевалі на Закарпатті - це на межі Закарпатської та Львівської областей - без зайвого розголосу (а фактично - таємно!) неймовірно швидко зводять помпезний монумент, який засвідчуватиме віднайдення угорцями своєї нової батьківщини. Пам'ятник має стати найбільшим за всю історію Закарпаття - його висота 7 метрів, вага - понад 60 тонн. Відкриття планують уже на 15 березня цього року.

5 березня 2008 року